Весілля – це особлива подія у житті молодої пари. З давніх-давен до її організації підходили дуже уважно, враховуючи всі найдрібніші деталі. Особлива увага приділялася сукні нареченої, адже вона була відображенням стилю та моди конкретної доби. Слід зазначити, що у Нью-Йорку класичні білі весільні сукні були модні з часів королеви Вікторії. Але згодом тенденції весільної моди суттєво змінилися. У 20 столітті Нью-Йорк був культурним, діловим, політичним і модним центром США, де виходили заміж різні знаменитості. Вони й формували моду на весільне вбрання. Які ж весільні сукні були популярними упродовж 20 століття? Далі на newyorka.
Як змінювалася мода на весільні сукні у Нью-Йорку?
Весільні сукні, які носили жительки Нью-Йорка протягом 20 століття, здебільшого відображали модні тенденції, які переважали у місті на той час. Вони формувалися на основі і європейських, і американських модних тенденцій. Наприклад, на початку 20 століття сукні, які обирали наречені для свого особливого дня, в основному відображали романтизм і елегантність Едвардіанської епохи. Такі сукні характеризувалися особливою увагою до деталей та майстерності виконання. Жительки Нью-Йорка у 1910-х роках віддавали свою перевагу вільній, але при цьому витонченій сукні довжиною до підлоги. Такі сукні тоді були не просто на піку популярності, але також забезпечували комфорт нареченій. В ній було в рази вільніше пересуватися.
Крім суконь, характерною рисою для весіль початку 20 століття у Нью-Йорку була наявність танцю на святі. Зокрема, індіанська рись – танець, що став популярним на початку 1900-х років, танцювали практично на кожному весіллі в Нью-Йорку.
Мода на весільні сукні була досить мінливою серед мешканок Нью-Йорка. Не минуло й десятиліття, як у моду увійшли вишукані сукні у стилі флеппер. Такі плаття вважалися модними упродовж усіх 1920-х років.
Тенденція на цей стиль у Нью-Йорку була зумовлена тим, що в період 1920-х років на міську молодь вплинув стиль одягу “флеппер”. Тому характерними рисами того часу були: виражений білий колір, високий овальний виріз, прямий силует, вузький крій і занижена талія. Як аксесуар мешканки Нью-Йорка почали додавати у свій весільний образ мереживну фату, роблячи його ніжнішим і романтичнішим.
Слід зазначити, чим далі розвивалася мода, то швидше вона була. Не оминула ця тенденція у 1930-х роках і весільну індустрію. Через те, що Нью-Йорк був центром моди, наречені намагалися не відставати від модних тенденцій свого часу, і в 1930-х вибирали на весілля прості сукні з шовку або віскози. Такі сукні були обтислими, а також мали високий виріз та довгі рукави.
Представниці міської еліти, безперечно, обирали собі весільне вбрання, виконане з найдорожчого шовку. При цьому наречені із середнього класу не могли собі дозволити таку розкіш, але бажання залишатися в тренді та відповідати модній тенденції своєї епохи були неймовірно сильними. Тому ті, хто не міг дозволити собі шовк, носили сукні з віскози, щоб досягти аналогічного образу.
У новому 1940-му десятилітті мода на весільні сукні у Нью-Йорку особливо не змінилася. У тренді залишилися сукні з високим коміром і довгими рукавами.
Крім того, Друга світова війна внесла свої корективи до модної індустрії міста. Хоча на території Нью-Йорка військових дій не проводилося, стан війни та бойові дії на території Європи вплинули на місто. Насамперед це позначилося на нестачі матеріалів. Жительки Нью-Йорка не шикували в цей період, а обирали скромніші та практичніші вбрання. Також у період воєнного часу пари часто влаштовували менші та більш інтимні весільні церемонії.
Нова епоха розкоші
При цьому у 1950-х роках мода на весільні сукні кардинально змінилася. На той час на піку популярність виявилися бальні сукні з величезними спідницями.
Така весільна сукня була у самої Джекі Кеннеді, мешканки Нью-Йорка, а незабаром і першої леді США. Джекі вийшла за Джона Кеннеді 12 вересня 1953 року.
Але, крім пишних спідниць, у весільну моду 1950-х років увійшли сукні без бретельок. Жительки Нью-Йорка хотіли чогось нового та свіжого у весільному образі. Вони втомилися від одноманітного високого коміра та довгих рукавів. Але слід зазначити, що не всі наречені були готові на такий відвертий крок у весільному образі.
У період 1960-х років у Нью-Йорку знову переважала мода на простіші та витонченіші образи. Також цей період можна відзначити найбільшою різноманітністю весільних суконь. Жительки Нью-Йорка обирали як сукні, що облягають, так і короткі весільні сукні, а також сукні з об’ємними рукавами. У 1970-х роках мода на весільні сукні з об’ємними рукавами тільки посилилася. А вже у 1980-х роках у моду знову повернулися сукні без бретельок.
У 1990-ті роки в Нью-Йорку увійшла в моду більш сучасна коктейліподібна сукня. Її ввів у моду американський дизайнер Lazaro. Це була обтисла сукня, схожа на сукню для танго. Вона також мало асиметричні рюші. При цьому в моді, як і раніше, були пишні сукні. Така сукня була у Мерайї Кері, яка у 1990-х роках вийшла за Томмі Моттола. Їхня весільна церемонія пройшла у знаменитій церкві Святого Хоми в Нью-Йорку. Кері мала видатну пишну весільну сукню від “Vera Wang” з 27-футовим шлейфом і діамантовою тіарою. Лише плаття коштувало близько 25 000 доларів.
Чинники, які вплинули на нью-йоркську весільну моду
Мода на весільні сукні в Нью-Йорку протягом усього 20 століття неодноразово змінювалася під впливом численних факторів. Зрештою, це призвело до появи багатої палітри стилів і тенденцій.
Одним із ключових факторів, які вплинули на весільну моду в Нью-Йорку були соціальні норми та культурні цінності. Наприклад, багаті та екстравагантні стилі Позолоченого століття вже на початку 20 століття поступилися місцем більш практичним і стриманим дизайнам. Це також зумовлювалося деякими економічними труднощами, як-от Велика депресія.
До того, поява у 20 столітті таких синтетичних матеріалів, як нейлон та поліестер, а також нові досягнення у галузі вишивки відкрили нові можливості для дизайнерів весільних суконь.
Не обійшлося формування весільної моди без участі знаменитостей. У 20 столітті, Нью-Йорк став центром знакових весіль Жаклін і Джона Кеннеді, Моттола Томмі і Мерайя Кері, Сара Джессіка Паркер і Меттью Бродерик і багатьох інших. Вони стали справжніми іконами стилю, задаючи модні тенденції.
Безсумнівно, свій внесок у формування весільної моди зробили місцеві модельєри та кутюр’є. До таких можна було віднести Віру Ванг, Оскара де ла Рента та Кароліну Еррера. Їхній інноваційний дизайн та увага до деталей допомогли сформувати модні тенденції на весільні образи протягом усього століття.
Мода на весільні сукні в Нью-Йорку протягом 20 століття відображала бурхливу взаємодію соціальних, культурних, економічних та мистецьких впливів, що призвело до появи різноманітних стилів і тенденцій.
Ближче до історії
Вибір весільного одягу нареченої протягом 20 століття залежав від модних тенденцій, економіки, технологій, релігії, географії, знаменитостей, особистих уподобань та своєї ролі у суспільстві.
Весільний одяг зберігає безліч спогадів. Його деталі, такі як взуття та головні убори раніше часто зберігали та передавали наступним поколінням. Вибір сукні розкриває інформацію як про власницю, так і про тих, хто її створив. Деякі предмети весільного одягу періоду 1910-1940-х років знаходяться в музейній колекції Музею штату Нью-Йорк, де можна детальніше вивчити історію модних тенденцій весільних образів.