Нью-Йорк здавна відомий своєю індустрією моди, яка протягом багатьох років була та є основною частиною економічного та соціального життя. Історія індустрії моди в Нью-Йорку починається з ХІХ століття, саме в цей час місто стає одним з головних центрів виробництва одягу. Наприкінці XX століття Нью-Йорк безсумнівно постає як один з визначальних світових центрів моди, який зачаровує своєрідним креативом, особливим стилем та інноваціями. Найпопулярніші дизайнери й талановиті новачки-початківці з усього світу приїжджають сюди, щоб показати свої колекції та представити себе світові. Більше розповість newyorka.
Одяг як потреба в самовираженні у хаотичному місті
Життя у великому місті диктує інші правила та влаштовує унікальні виклики його жителям. Нью-Йорк не став виключенням, успішно заявивши про себе, як про один з провідних центрів моди ХІХ століття. Одяг відтоді став важливою частиною самопрезентації та посередництва стосунків з іншими, особливо у великих міських центрах, таких як Нью-Йорк. Щодня його житель повинен одягатися і поводитися по-іншому, аби не загубитися в натовпі та в буденному спілкуванні з незнайомцями.
Реалії життя середини ХІХ століття змушували нью-йоркців одягатися так, аби не потрапити в руки шахраїв та злочинців, які тоді активно полювали на наївних сільських жителів. Саме такі громадяни легко входили в довіру мимовільних незнайомців, які з легкістю могли продати позолочені годинники за ціною золотих.
Але що означало бути схожим на жителя Нью-Йорка? “Вигляд Нью-Йорка” змінювався протягом десятиліть, щоб ґрунтовно показати еволюцію ідей ХІХ століття про міське життя та зовнішність громадян. Але головною тенденцією завжди було – самовираження та самоідентифікація.
Панування ідеалів простоти та хороших манер
На початку ХІХ століття вважалося, що зовнішність людини тісно пов’язана з її внутрішньою природою. У 1828 році на Бродвеї в невеликому парку Боулінг-Грін ми спостерігаємо за масовим втіленням ідеалів простоти та хороших манер. На архівних світлинах можна простежити головну ідею зовнішнього вигляду нью-йоркців – непомітна соціальна взаємодія між людьми. Статус громадян нової нації визначається їх подібною поведінкою та одягом.
Республіканський спосіб одягу дозволяв людям ідентифікувати себе як учасників спільноти єдиного соціального рівня, які однаково обізнані зі стандартами належної поведінки.
Чоловіки, жінки та діти одягнені в простий, ретельно зшитий одяг, і обидві статі були зразком самодисципліни та скромності. Тонкі лінії без вибагливих орнаментів, вузький крій одягу, який відводить плечі назад і витягує груди, забезпечував стриманість силуету модної містянки тих часів.
Стильні містяни обирають гарно оздоблений одяг
Після завершення будівництва каналу Ері, який з’єднав Великі Американські Озера з Атлантичним океаном через річку Гудзон, життя містян заграло новими фарбами. Тогочасний Нью-Йорк процвітав, а міські прибудови вихвалялися величним Емпайр-Сіті. Жителі міста прагнули до оздоблення та прикрас, щоб піднести Нью-Йорк на вищий рівень та отримати звання найелегантнішого міста у світі.
Модні тенденції 1830-х років досягли нових висот у надмірному прикрашанні одягу та в широкій різноманітності візерунків. Стильні панянки обожнювали спідниці у формі дзвона, гігантські пишні рукави та складні, високі зачіски епохи романтизму. Чоловіки носили костюми насичених кольорів в поєднанні з високими циліндрами.
Деякі модні критики почали висловлювати думку, що така показна поведінка та вигадлива нашарованість в одязі здебільшого розглядалася як фальшива та нещира. Згодом це спровокувало негативні настрої в суспільстві.
Сентиментальна мода в 1840-х роках
Стриманий характер жіночої сукні з невеликою кількістю прикрас, які мимоволі відвертають увагу від природної краси власниці. Обличчя обрамляє волосся, яке вміло забране за вуха. Приваблива жінка того часу ретельно піклується про власний зовнішній вигляд. Сентиментальна мода 1840-х років стверджувала, що краса полягає в непоказних елементах, в якій розкривається душа.
Популярний тогочасний жіночий американський журнал “Godey’s Lady’s Book” публікував на своїх сторінках різноманітні варіанти, як може одягатися заможна містянка. У кожному образі обов’язково підкреслювали внутрішню красу жінки.
Нью-йоркські панянки слідуючи модним тенденціям, купували саме ті предмети одягу, які підкреслювали вроду, натомість уникаючи та відмовляючись від тих речей, які приховували красу.Трохи згодом активніше почали використовувати вибіркові прикраси та аксесуари, щоб продемонструвати або підкреслити зовнішній вигляд власниці.
Модний Бродвей – епіцентр класової нерівності
На “головній вулиці міста та наймодніший набережній” Бродвей збиралися красиві панянки, скрупульозно одягнені денді та їх чарівні дітлахи. Проте були інші містяни – бідні та нужденні, одягнені в прості речі, які виразно відрізнялися від заможного прошарку населення. Саме вулиця Бродвей стала епіцентром, де яскраво була показана соціальна та фінансова нерівність серед населення Нью-Йорку.
На сторінках американського політичного журналу “Harper’s Weekly” публікувалися світлини, які зображують глибокі розбіжності між натовпами, які мимоволі комунікували на Бродвеї. Красиво одягнені містяни зазвичай дивляться вниз, щоб уникнути спілкування з тими, кого вони вважали нижчими.
У ХІХ столітті зразкові жителі Нью-Йорка носять багатий, але ненав’язливий одяг, втілюючи характер кмітливого міського жителя. Він стоїть осторонь від завищених претензій суспільства маленького містечка та галасливої групи плебеїв, які збиралися у кварталі Бауері. Зі збільшенням економічного розриву між класами зростала важливість одягу – як інструменту для класової ідентифікації.
Модні речі доступні для всіх прошарків населення у Нью-Йорку
З розвитком та поширенням демократичних цінностей у суспільстві одяг кращої якості став доступний для всіх. У свою чергу еліта Нью-Йорка намагалася бути на крок попереду, переходячи до іншої моди, щойно попередню тенденцію підхопили ті, хто мав менший соціальний вплив.
Водночас модні журнали наполягали на тому, що хороший смак може подолати брак грошей під час облаштування гардероба. На своїх сторінках активно пропонували підказки, як красиво одягатися “недорого”. Проте не кожен міг дозволити собі такі речі, як на світлинах, надрукованих у “Godey’s Lady’s Book”. Багато людей із робітничого класу відкидали наслідування вищих класів, розвиваючи натомість плебейський стиль моди. Досить часто вони перебільшували новітні тенденції моди та одягали сміливі кольори.
Серед нью-йоркців панували різні уявлення про ідеали міського суспільного життя. До прикладу, жителі району Бауері були менш стримані у виборі повсякденного одягу, а еліта центру Нью-Йорку завжди обирала вишуканість та багатство.
Більшість власників універмагів спочатку припадали біля еліти суспільства, а на початку 1860-х років ці комерційні крамниці знайшли активну клієнтуру серед зростаючого середнього класу. Згодом саме він став осередком модного життя, якщо не повністю витіснивши еліту як законодавців моди, то, безперечно, поповнивши її ряди.
В останнє десятиліття ХІХ століття чоловіча та жіноча мода дивилась у прийдешнє двадцяте століття. Жінки стали більше часу проводити поза домом, як на роботі, так і в активному дозвіллі. Спортивний одяг для жінок та чоловіків став дуже популярним у 1880-х роках. Нарешті жінки отримали варіанти одягу, більш придатні для занять, які стали для них соціально прийнятними: їзда на велосипеді, гольф і теніс.
Пішла в минуле характерна суєта попередніх двох десятиліть, на зміну якій прийшли спідниці-дзвіночки, пишні рукави, високі коміри та відкрита горловина. Крім того, вечірні сукні цього десятиліття зазвичай оголювали груди та плечі своїх власниць.
Чільне місце в чоловічому одязі займали жорсткі високі коміри. Піджаки частіше залишали розстебнутими, а сорочки та жилети зазвичай були яскравого кольору. Для чоловіків було дуже модно носити з собою декоративні тростини з вишні або дуба, коли вони прогулювалися містом. Популярним варіантом денного одягу залишався сюртук.
Економічне та соціальне зростання автоматично підвищило попит на одяг, зокрема зросло виробництва готового одягу та збільшення текстильної промисловості. До початку XX століття Нью-Йорк став центром американської моди.