Colony Club став не лише місцем розваг, а віхою в історії жіночої незалежності: довів, що жінки можуть створити престижну організацію без участі чоловіків.
Colony Club був моделлю для появи інших жіночих клубів у США, а згодом перетворився на простір для мережування, доброчинності та культурного впливу. Докладніше про історію появи цієї спільноти — далі на newyorka.info.
Як народився перший жіночий клуб Нью-Йорка
На початку ХХ століття Нью-Йорк був містом клубів — закритих, елітних та суто чоловічих. Тут збиралися фінансисти, політики, митці, кожен у своєму колі. Але всі ці престижні клуби мали спільну рису — жінкам туди вхід був заборонений. І саме тоді, у 1903 році, одна рішуча жінка вирішила змінити правила гри.
Флоренс Джеффрей Гарріман, блискуча дипломатка, суфражистка та одна з найвідоміших жінок свого часу, заснувала Colony Club — перший у Нью-Йорку соціальний клуб, створений жінками та для жінок. Її задум був революційним: створити місце, де пані могли б збиратися, спілкуватися, займатися спортом, обговорювати політику, мистецтво й благодійність без залежності від чоловічих інституцій.
До Флоренс приєдналися представниці найвідоміших родин міста — Астори, Вандербільти, Вітні, Моргани. Їх об’єднувало прагнення до інтелектуальної свободи та соціальної активності. Недарма сама назва клубу, Colony Club, символізувала «колонію незалежних жінок», які вибудовували власний світ у межах патріархальної епохи.
Фінансування клубу також мало відтінок жіночої солідарності й благородного протекціонізму. Членський внесок становив 150 доларів — сума, співмірна з найдорожчими чоловічими клубами.
Флоренс Гарріман, засновниця клубу, прожила довге життя, залишаючись символом жіночої сили й дипломатичної майстерності. Вона брала участь у Версальській мирній конференції, очолювала посольство США в Норвегії, виступала за права жінок і навіть у 84 роки вийшла на марш проти оподаткування без представництва.
Її слова, сказані в старості, звучать як кредо всієї спільноти Colony Club:
«Я завжди мала місце в Америці свого часу».
І справді — завдяки їй та її подругам це місце з’явилося і для тисяч інших жінок.
Серед відомих членкинь Colony Club — Елеонора Рузвельт, Енн Морган, донька фінансиста Дж. Моргана, Мадлен Астор, Еббі Олдріч Рокфеллер, Емілі Рафферті, (колишня президентка Метрополітен-музею мистецтв), Рут Морган (активістка за права жінок).
Перший клубний будинок
Коли Флоренс Гарріман разом із впливовими подругами вирішила створити клуб для жінок, вони не шкодували ні амбіцій, ні коштів. Зібравши півмільйона доларів, ця група рішучих та заможних леді доручила легендарному архітектору Стенфорду Вайту з бюро McKim, Mead & White звести дім, який мав символізувати жіночу гідність та незалежність.
Так, між 1904 та 1908 роками на Медісон-авеню, 120, виріс вишуканий будинок у стилі федерального відродження, натхненний архітектурою XVIII століття міста Аннаполіс у Меріленді. Його фасад прикрашала незвичайна цегляна кладка у вигляді діамантового візерунка, яка одразу привертала погляд перехожих.
Інтер’єри стали справжнім проривом у світському дизайні. Їх створила Елсі де Вулф — колишня акторка, яка наважилася стати першою жінкою-дизайнеркою інтер’єрів. Результат вражав: світлі, елегантні зали, наповнені свіжістю, квітами та м’яким світлом — повна протилежність важким інтер’єрам чоловічих клубів тієї епохи.
На жаль, Стенфорд Вайт не дожив до відкриття будівлі, його трагічно вбили за кілька місяців до завершення проєкту. Проте його архітектурне бачення стало частиною історії міста.
Перший дім Colony Club невдовзі став центром жіночого руху. Саме перед його дверима часто проходили мітинги за виборче право жінок, організовані членкинями клубу та товариством Equal Franchise Society.
Після переїзду організації на нову адресу у 1916 році будівлю придбала меценатка Женев’єв Гарван Брейді. Тепер в цьому історичному особняку розташована штаб-квартира Американської академії драматичного мистецтва на Східному узбережжі.
У 1966 році будинок офіційно отримав статус пам’ятки міста Нью-Йорк, зберігаючи донині дух тієї епохи, коли жінки вперше сміливо заявили про своє місце у великому місті.
Новий дім на Парк-авеню: велич та стиль жіночої еліти
На початку 1910-х років Colony Club потребував простору, який відповідав би новому статусу його членкинь — жінок, що вже впевнено займали місце у суспільному житті Нью-Йорка. Тож у 1913 році було ухвалено рішення звести новий клубний будинок на 564 Парк-авеню, на розі з 62-ю вулицею.
Проєкт доручили архітекторам Вільямові Делано та Честеру Олдрічу, які створили справжній шедевр у неогрузинському стилі. Фасад з червоної цегли на мармуровій основі виглядав стримано й велично — втіленням британської елегантності, переосмисленої в американському дусі. Над інтер’єрами знову працювала Елсі де Вулф, чиї дизайни поєднували розкіш та домашній затишок.
Будівля вражала не лише зовнішністю, а й продуманістю деталей. Всередині — сім поверхів розкоші та комфорту: два бальні зали, три їдальні, лаунжі, 25 гостьових кімнат, басейн, фітнес-зала, корти для сквошу й навіть спеціальний ліфт, який сполучав спа-центр з гімназією. Тут було все, щоб жінки могли відпочити, обговорити ідеї або провести вечір з розмахом. У 1920-х роках клуб утримував навіть тринадцять служниць та мав розплідник для домашніх тварин членкинь.
Архітектурний вигляд будівлі підкреслював її статус. Вхід на Парк-авеню прикрашав різьблений герб клубу, круглі вікна бального залу обрамляли тонкі іонічні пілястри, а на даху тягнулася тераса з кам’яною балюстрадою.
Протягом десятиліть Colony Club залишався улюбленим місцем зустрічей світських дам, діячок мистецтва й політики. Це не просто будівля — це символ жіночої солідарності, вишуканості та сили, що пережив усі зміни століття, залишаючись незмінно витонченим осередком Нью-Йорка.
120 років жіночого престижу на Парк-авеню
У ХХІ столітті Colony Club залишається символом жіночої спільності та престижу. Його понад 2500 членкинь беруть участь у лекціях, концертах, обідах та спортивних програмах. Тут говорять про мистецтво, політику, філантропію та моду — але завжди в атмосфері стриманої елегантності.
Colony Club завжди був середовищем для жінок старих нью-йоркських родин — Асторів, Рузвельтів, Морганів, де Пейстерів, але з роками став відкритішим та сучаснішим. І хоча традиційно клуб не прагнув гучної слави, він залишається одним із найелегантніших жіночих клубів світу, де минуле гармонійно поєднується з сучасністю.
Його символ — два переплетені півмісяці, запозичені з герба Діани де Пуатьє, фаворитки французького короля Анрі II, — нагадують, що цей клуб завжди був територією жіночої сили, гідності та чарівності.
Попри минулі епохи, клуб зберіг свою ексклюзивність, членство й досі доступне лише за рекомендацією. Це все ще клуб лише для жінок, але з м’якішими правилами. Чоловікам дозволено користуватися рестораном та басейном, проте членами залишаються тільки жінки.
Попри елітарність, життя в клубі досить активне — річний дохід перевищує 10 мільйонів доларів, з яких понад 2 мільйони припадає на кухню, бар та приватні події.
Colony Club підтримує дружні зв’язки з престижними закладами по всьому світу, яких понад 30, — від Chilton Club у Бостоні до Cercle de l’Union Interalliée в Парижі та Queen’s Club у Сіднеї. Colony Club і сьогодні залишається місцем, де поєднуються традиція, вплив та витонченість — своєрідним символом жіночої присутності в історії Нью-Йорка.