Жінки в усьому світі протягом багатьох століть відігравали вирішальну роль у розвитку та становленні суспільства, а також розвитку таких сфер, як політика, культура, активізм та благодійність. І це попри те, що права жінок тривалий час були обмежені. Серед таких визначних діячок 19-20 століття була уродженка Нью-Йорка – Фредеріка Дуглас Спрег Перрі. Про її історію життя далі на newyorka.
Що відомо про молоді роки Фредеріки?
Фредеріка родом із Рочестера, що у Нью-Йорку. Вона народилася там у далекому 1872 році. Вона була дочкою відомої американської вчительки та активістки, а також засновницею “Національної асоціації кольорових жінок”. А також онукою Фредеріка Дугласа американського соціального реформатора, аболіціоніста, оратора, письменника та державного діяча, на честь якого її і було названо. Виходячи з такого родоводу можна сказати, що Фредеріка мала активну громадську позицію з юних років. До того, вона росла у світі, де процвітала нерівність та несправедливість, тому з раннього віку її позиція була чітко сформульована. Від свого діда вона успадкувала стійкість та рішучість – усі необхідні якості лідера.
Навчалася вона у державній школі у Вашингтоні, а потім переїхала до Нью-Йорка, де вступила до Інституту механіки.
Протягом всього життя, як у школі, так і в інституті Фредеріка стикалася з проблемами нерівності, від якої страждало також її суспільство. Вона була свідком боротьби маргіналізованих спільнот, як їх голосами та правами нехтували через забобони. Саме усвідомлення цього спонукало її зайнятися правозахисною діяльністю. Боротьба за рівність стала для Фредеріки справою її життя.
Активізм у житті Фредеріки
Активна діяльність Фредеріки у сфері цивільних прав розпочалася з її участі у русі афроамериканських жіночих клубів. Ця організація була громадським рухом, який поширювався не тільки у Нью-Йорку, а й в інших містах США. Зокрема, головною ідеєю цього руху було просування ідеї про те, що жінки мають моральний обов’язок та відповідальність за зміну державної політики.
Певний час Фредеріка пропрацювала у суді. Там вона займалася справами неповнолітніх. Особливу увагу вона приділяла справам, пов’язаним із жорстоким поводженням з кольоровими дітьми-утриманцями. Найчастіше їх відправляли до державних установ, де знаходилася решта неповнолітніх правопорушників. А перебуваючи там, вони знову зазнавали жорстокості. Їм доводилося знаходитись там до досягнення повноліття.
Через деякий час вона виступила ініціаторкою створення Асоціації кольорових дівчат штату Міссурі. А невдовзі завдяки діяльності такої організації вдалося заснувати Будинок кольорової старшої сестри для дівчаток.
Фредеріка також була головою Національної асоціації кольорових дівчат. Вона всім серцем присвячувала себе цій справі, невпинно працюючи над усуненням бар’єрів, що заважали прогресу у сфері цивільних прав. Під її керівництвом не лише створювалися організації для чорношкірої спільноти, а й організовувалися протести, масові ініціативи та інше. Вона лобіювала законодавців і була непохитна у своєму прагненні досягти змін і кращого життя для свого суспільства.
Діяльність Фредеріки була досить широкою. Вона також допомогла заснувати Громадянську захисну асоціацію в Канзас-Сіті, і виступала опікункою Меморіальної та історичної асоціації Фредеріка Дугласа. А також була членкинею Меморіальної асоціації Джона Брауна.
Благодійність, особисте життя та смерть
Фредеріка глибоко розуміла, що справжня трансформація вимагає більшого, ніж протести. Тому філантропія стала для неї засобом розвʼязання системних проблем, які переслідують її спільноту. Протягом усього свого життя Фредеріка вкладала свої ресурси в ініціативи, спрямовані на підтримку знедолених та маргіналізованих верств населення. Вона займалася фінансуванням як освітніх програм для малозабезпеченої молоді, так і створенням притулків для бездомних. Її благодійна діяльність торкнулася величезної кількості людей і дала надію на краще життя.
Фредеріка з юних років і до самого кінця свого життя завжди простягала руку нужденним і невпинно боролася за їхні права, рівність та можливості.
Якось вона поїхала до Міссурі, де деякий час викладала домоводство в Університеті Лінкольна. Саме там вона познайомилася зі своїм чоловіком – доктором Джоном Едвардом Перрі. Він, як і Фредеріка боровся за права чорношкірих, і всіляко намагався покращити їхнє життя. Зокрема, він став засновником першої приватної лікарні Вітлі-Провідент для чорношкірих у Канзас-Сіті. Щоб підтримати свого чоловіка в його починаннях, Фредеріка деякий час працювала з ним у лікарні.
А у 1943 році, у віці 71 року серце видатної активістки та філантропки перестало битися. Вона померла у лікарні Вітлі-Провідент у Канзас-Сіті, яку заснував її чоловік.