Американка Еленор Голм була справжньою зіркою плавання. Упродовж спортивної кар’єри вона виграла 29 національних чемпіонатів та встановила низку рекордів. У 20 років плавчиня стала олімпійською чемпіонкою – здобула золоту медаль. Проте на піку кар’єри її було зі скандалом виключено зі складу Олімпійської збірної. Після цього Голм була відома як світська левиця, дизайнерка інтер’єрів та акторка. Дізнайтесь більше про цю неординарну жінку на newyorka.
Початок життя та плавання
Еленор Грейс Тереза Голм народилась 6 грудня 1912 року у Нью-Йорку. В родині Шарлотти Лонг та Франкліна Голма вона була наймолодшою з семи дітей. Батько працював пожежником. Його двоюрідний брат Боббі Голм був професійним баскетболістом.
Еленор навчалась у середній школі Еразмус Голл. Плавати навчилась маленькою й у шкільні роки почала тренуватись професійно. Її здібності помітили, тому лінія життя перед дівчиною вималювалась швидко. Спортивну кар’єру Еленор розпочала у підлітковому віці й була певна, що саме це – її доля та шлях до визнання.
Еленор Голм: спортивна кар’єра та здобутки плавчині
Перший національний титул з плавання Еленор Голм виграла, коли їй було лише 13 років. Після цього у 1928 році її включили до складу збірної для участі у літніх Олімпійських іграх. Там Голм посіла п’яте місце у плаванні на 100 метрів на спині. Саме цей напрямок став її спеціалізацією, у якій плавчиня була неперевершеною та встановила рекорди швидкості.
Інші стилі плавання у неї також виходили досить добре. Так, Голм здобула декілька чемпіонських титулів у плаванні на 300 ярдів комплексним плаванням.
Найбільшим здобутком плавчині стала перемога на літніх Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі у 1932 році. Вона виграла золото у своїй улюбленій дисципліні й здобула не лише визнання у світі спорту, а й популярність.
Річ у тім, що Еленор Голм вирізнялась яскравою зовнішністю, сміливістю та веселим норовом. Усе це разом зі спортивними досягненнями зробило її справжньою зіркою того часу. Після переможних Олімпійських ігор великі кіностудії почали наввипередки запрошувати дівчину на проби. Вона побувала на студіях «Warner Brothers», «MGM» та «Paramount». Проте тоді не думала про акторську кар’єру навсправжки.
Водночас у 1932 році Голм приєдналась до проєкту «WAMPAS Baby Stars» студії «Warner Brothers». Ця рекламна кампанія збирала талановитих дівчат, яких кінокомпанія розглядала як майбутніх зірок і хотіла показати публіці. У межах цього проєкту Еленор Голм приєдналась до туру країною режисера та хореографа Басбі Берклі, який на початку 1933 року рекламував кіномюзикл «42-га вулиця». Крім того, команда висловлювала підтримку новообраному президенту Франкліну Д. Рузвельту.
Надалі Еленор повернулась до плавання. Вона була на піку спортивної кар’єри та прагнула здобути ще одне золото на Олімпійських іграх.
Виключення з Олімпійської збірної та акторство
У 1936 році талановита плавчиня пройшла кваліфікаційний відбір на літні Олімпійські ігри, що мали відбутись у Берліні. Команда вирушила до Німеччини на пароплаві «SS Manhattan». Саме там і стався інцидент, який став причиною виключення Еленор зі складу збірної.
Девід Валлечінський у «Повній книзі літніх Олімпійських ігор» описав цей випадок та вказав, що на борту часто відбувались вечірки. Олімпійський комітет їх не забороняв, але спортсмени не мали права вживати алкоголь, адже попереду на них чекали відповідальні змагання.
Одного вечора лікар команди виявив Еленор Голм у стані алкогольного сп’яніння – майже у комі. Проти плавчині було висунуто звинувачення, які та не заперечувала. Проте говорила, що випила лише двійко келихів шампанського й не була п’яною.
Ейвері Брандейдж, що був президентом Олімпійського комітету США, одразу виключив Еленор з команди. Понад половина олімпійської збірної США підписала петицію на захист Голм і з проханням відновити її у збірній. Та Брандейдж, який згодом очолив Міжнародний олімпійський комітет, відмовився переглядати своє рішення.
Тож Еленор Голм прибула до Німеччини, але участі у змаганнях взяти не змогла. Головна претендентка на золоту медаль у плаванні на дистанції 100 метрів на спині спостерігала з трибун, як інші спортсмени змагались і перемагали. Десятиліття потому вона говорила, що була розбита горем від цієї події, а Брандейдж так вчинив через особисту образу. Він нібито освідчувався плавчині у коханні та навіть зробив їй пропозицію, але Еленор йому відмовила.
Так чи інакше на цьому її професійна спортивна кар’єра фактично закінчилась. Голм більше не брала участі у чемпіонатах та Олімпійських іграх. У 1966 році її ввели до Міжнародної зали слави плавання.
Натомість жінка спробувала розкрити свій акторський потенціал. Вона знялася у чотирьох картинах у ролі самої себе, а також взяла участь у зніманні одного голлівудського фільму. Разом з колегою-олімпійцем Гленном Моррісом Еленор Голм можна побачити у стрічці 1938 року під назвою «Помста Тарзана».
Особисте життя Еленор Голм
Уперше Еленор Голм вийшла заміж 2 вересня 1933 року. Її обранцем був Арт Джарретт, випускник середньої школи Еразмус Голл у Брукліні, де вони познайомились. Пара зустрічалась протягом п’яти місяців. Бурхливий роман закінчився весіллям.
Джарретт був співаком і мав власний музичний гурт, який виступав у нічному клубі «Cocoanut Grove». Еленор якось приєдналась до гурту на сцені у білому купальнику, ковбойському капелюсі та туфлях на високих підборах. Вона виконала пісню «I’m an Old Cowhand» з фільму 1936 року «Rhythm on the Range».
Шлюб тривав п’ять років і закінчився розлученням. Його ініціював чоловік, який стверджував, що Еленор йому зрадила. Крім того, він не хотів бути залученим до скандалу, який виник навколо дружини після виключення з Олімпійської збірної у 1936 році.
Щодо Еленор, то у листопаді 1939 року вона вийшла заміж удруге – за імпресаріо Біллі Роуза. Чоловік до цього також був одружений, але залишив дружину, покохавши Голм. У цей період плавчиня брала участь у Всесвітній виставці, що перебігала у Нью-Йорку. Вона давала 39 вистав на тиждень у «Аквакаді» Роуза та виступала разом із плавцями Джонні Вайсмюллером і Бастером Креббом.
У 1954 році подружжя розлучилось. Їхнє розлучення було сенсаційним судовим процесом, адже Голм прагнула отримати значне утримання. Жінці вдалось відсудити виплати по 30 000 доларів на місяць (що нині складало б 350 000 доларів) та одноразову виплату в розмірі 200 000 доларів, яку потім поділили на 10 щорічних платежів. Про це писало видання «The New York Times», яке назвало розлучення «війною троянд».
Невдовзі після цього Еленор Голм вийшла заміж за очільника нафтовидобувної компанії Томаса Джозефа Вейлена. Пара залишалась разом до смерті чоловіка у 1986 році. В жодному зі шлюбів дітей не було, тож останні десятиліття жінка жила одна.
Померла Еленор Голм від хвороби нирок 31 січня 2004 року у Маямі, штат Флорида. Жінці був 91 рік. Вона була похована на кладовищі Голгофа в Сент-Луїсі. Її рекорди у плаванні довгий час залишались неперевершеними, а образ надихав митців. Так, у романі «Втеча з Берліна» (2012 рік) автор Девід Джон використав образ Еленор Голм для своєї головної героїні Елеонор Емерсон.