Мініатюрна польсько-єврейська іммігрантка з яскравим рудим волоссям, яку звали Роуз Шнайдерман, була талановитою ораторкою та лідеркою руху за права жінок у США. Саме вона у 1911 році сказала легендарну фразу: «Жінці-працівниці потрібен хліб, але їй також потрібні троянди». Шнайдерман почала працювати у 13 років і добре знала, про що говорить. Смілива дівчина прагнула змінити становище жінок й на цьому шляху їй багато вдалося. Дізнайтесь більше на newyorka.
Родина та початок життя
Роуз Шнайдерман народилась у Польщі 16 квітня 1882 року в єврейській родині Самуїла та Дебори. Батько працював кравцем. Мати також вміла шити, випікала ритуальний хліб, лікувала хворих і часом підміняла бармена у місцевому закладі. Батьки Роуз хотіли, щоб донька здобула освіту. Тож, коли дівчинці виповнилось 6 років, вони переїхали до міста Хелм, де Роуз пішла в школу.
У 1890 році Шнайдермани зважились на ще ризикованіший крок та вирушили до Нью-Йорка. Спочатку їхні справи йшли добре, але батько Роуз несподівано захворів на менінгіт і помер. Дебора залишилась одна з трьома дітьми та ще й при надії. Щоб заробити кошти, жінка працювала різноробочою, шила та прала для сусідів. На жаль, дітей все ж довелось на короткий час віддати до дитячого будинку. Забравши їх додому, Дебора працювала ночами.
Так тривало до 1895 року, коли жінка втратила роботу. Роуз, якій тоді виповнилось 13 років, покинула навчання та розпочала свій трудовий шлях. Мати прагнула уберегти доньку від фабрик з їхніми важкими умовами праці й звернулась до організації «United Hebrew Charities», щоб влаштувати Роуз в універмаг.
Так Шнайдерман стала продавчинею. Крім того, опанувала виготовлення кепок. Її зарплатня була вищою, ніж у дівчат на швейних фабриках. Проте Роуз звернула увагу на те, що чоловіки одержують кращі посади та заробляють більше порівняно з жінками. Висловивши свої думки серед колег, дівчина дізналась від них про профспілковий рух, фемінізм і соціалізм. Це надихнуло її змінити своє життя.
Роуз Шнайдерман та профспілкова діяльність
Роуз Шнайдерман виповнився 21 рік, коли вона стала профспілковою лідеркою. Чоловіки, які очолювали Об’єднаний союз виробників капелюхів та кепок, спочатку поставились до неї скептично. Проте харизматичні виступи молодої дівчини привернули до себе увагу. Ба більше, наступного року вона очолила страйк виробників кепок.
У 1906 році Шнайдерман стала віцепрезиденткою Нью-Йоркської жіночої профспілкової ліги. Через два роки філантропка Ірен Льюїсон запропонувала їй кошти на навчання. Шнайдерман відмовилася від стипендії на навчання, адже більшість жінок не мали такого привілею. Однак прийняла кошти як зарплату за свою діяльність з організації профспілок.
Саме Роуз Шнайдерман зробила можливим повстання 20 000 виробників сорочок, що відбувся у Нью-Йорку у 1909–1910 роках. Це був наймасштабніший страйк американських робітниць. Серед них було багато іммігранток з єврейським корінням. Їхні серця Роуз Шнайдерман було запалити найлегше, бо вона була однією з них. На жаль, їхня поведінка та активність стала причиною зіткнень з християнками всередині профспілки.
Врешті, Шнайдерман пішла у відставку в 1914 році, назвавши колишніх колег антисемітами. Наступні два роки вона була організаторкою подій Міжнародного союзу працівників швейної промисловості жінок. Союз очолювали чоловіки, тому з ними у Шнайдерман стосунки теж не склались. Покинувши цю організацію, вона стала головою Промислового крила Партії виборчого права жінок Нью-Йорка.
Коли закінчилась Перша світова війна, Роуз Шнайдерман була однією з найвідоміших активісток штату Нью-Йорк. У роки війни вона зробила все, щоб захистити права жінок, через що її навіть почали переслідувати представники влади. Її діяльність офіційно розслідували, а саме Шнайдерман називали «червоною трояндою анархії».
Боротьба за виборче право для жінок
Крім активної профспілкової діяльності, Роуз Шнайдерман була суфражисткою – боролась за виборче право для жінок. Вона брала участь у заснуванні Ліги найманих працівників за виборче право жінок у 1911 році та багато виступала з промовами на цю тему.
Варто зазначити, що смілива жінка виступала на вулицях і по радіо. Сила її ораторського мистецтва вражала навіть тих, хто не погоджувався з її політичними поглядами. У ті часи політичне ораторство було популярним, а про Шнайдерман говорили як про найзворушливішу ораторку.
У 1920 році жінка балотувалася до Сенату США від Лейбористської партії. Шнайдерман програла, але у своїй кампанії висвітлила важливі питання, що стосувались робітниць. Так, вона закликала до будівництва для них некомерційного житла, створення шкіл, державних енергетичних підприємств та продуктових ринків, запровадження державного медичного страхування та страхування для безробітних.
Роуз Шнайдерман та родина Рузвельтів
У середині 1920-х років у Нью-Йорку важко було б знайти людину, яка ніколи не чула про Роуз Шнайдерман. У 1926 році вона очолила Національну профспілку жінок-реформаторів і у цей період познайомилась з Елеонорою Рузвельт.
Жінки потоваришували. Рузвельт часто запрошувала Шнайдерман на вечері для друзів. Їй було цікаво близько познайомитись із представницею світу робітничого класу. Згодом вона представила політичну активістку чоловікові. Вони багато спілкувались, що вплинуло на розуміння Франкліном Рузвельтом законодавства про працю та важливість реформ.
Ставши президентом, Рузвельт запросив Шнайдерман до Національної консультативної ради з питань праці. Вона була єдиною жінкою в цій організації та написала кодекси для кожної галузі, де працювали переважно жінки.
Закінчивши цю роботу, Роуз Шнайдерман стала міністеркою праці штату Нью-Йорк. Вона дбала про соціальне забезпечення працівників, боролася за рівну оплату праці жінок і чоловіків, а також підтримувала профспілкові ініціативи працівників сфери послуг.
Єврейська спадщина та кінець життя
Попри те, що фактично все життя Роуз Шнайдерман пройшло у США, вона ніколи не забувала про своє коріння та єврейське походження. Перед початком Другої світової війни вона активно брала участь у порятунку європейських євреїв. Цей внесок сміливої жінки відзначив Альберт Айнштайн. Сама Шнайдерман вважала, що врятувала дуже мало людей і це не давало їй спокою протягом війни.
У 1949 році вона завершила активну громадську діяльність. Відтоді займалась написанням мемуарів, виступала на радіо та на запрошення у різних профспілках. Щодо особистого життя, то Роуз Шнайдерман ніколи не була заміжня. Відомо про її стосунки з Мод Свартц, колегою по робітничому руху.
Відома активістка померла 11 серпня 1972 року у Нью-Йорку. У цей час жіночий рух за права саме набирав сили. Усе, за що боролась Роуз Шнайдерман, стало можливим. Її ідеї підхопили та реалізували наступні покоління громадських активісток. Шнайдерман виступала проти статевої сегрегації на робочих місцях, долучала у профспілки всіх жінок, закликала до державного регулювання умов праці, державного фінансування догляду за дітьми та страхування вагітності. Багато з того, що нині є нормою у цій сфері, було вперше запропоновано саме цією сміливою та неординарною жінкою.