Біллі Голідей називають однією з найкращих джазових вокалісток усіх часів. Її кар’єра стрімко розвивалась і була дуже успішною, проте життя співачки зруйнувала залежність від алкоголю та наркотиків. Автобіографію Біллі Голідей екранізували у 1972 році. Картина «Леді співає блюз» привернула увагу до її творчості. У 2000 році співачку включили до Зали слави рок-н-ролу. Її творчість вплинула на багатьох інших виконавців. Дізнайтесь більше про злет та падіння зірки джазу на newyorka.
Початок життя майбутньої зірки
Дівчинка на ім’я Елеонора Феган народилась 7 квітня 1915 року. В одних джерелах місцем її народження вказують Філадельфію, в інших – Балтимор, штат Мериленд. Саме в другому місті минало дитинство Елеонори.
Мати народила доньку у підлітковому віці. Її батьком вважається джазовий музикант Кларенс Голідей. Виховувати дитину він не збирався. Сара Феган у 1920 році вийшла заміж за Філіпа Гофа. Декілька років родина жила добре, але потім шлюб розпався й мати знову залишилась одна з маленькою донькою.
Грошей їм не вистачало. Елеонора прогулювала школу. На початку 1925 року її відправили до Будинку Доброго Пастиря, де виховували проблемних афроамериканських дівчат. Дев’ятирічна Елеонора була там наймолодшою. Того ж року її повернули матері, але та не дбала про дитину. Невдовзі донька зазнала сексуального насильства. Єдиною розрадою майбутньої зірки джазу у той період стала музика. Вона слухала платівки Бессі Сміт та Луї Армстронга й підспівувала.
Коли її мати наприкінці 1920-х років переїхала до Нью-Йорка, Елеонора подалася за нею. Щоб заробити на життя, вона працювала у будинку проституції в Гарлемі. Водночас дівчина почала співати у місцевих клубах під псевдонімом Біллі Голідей на честь зірки кіно Біллі Доув.
Музична кар’єра Біллі Голідей
Коли дівчині було 18 років, її виступ у клубі випадково почув продюсер Джон Геммонд. Його зацікавив голос Біллі й він посприяв її спільному запису з джазменом та кларнетистом Бенні Гудменом. Разом вони виконали такі пісні, як «Your Mother’s Son-In-Law» та хіт 1934 року «Riffin’ the Scotch».
Надалі Біллі Голідей продовжила робити спільні записи з джазовим піаністом Тедді Вілсоном та іншими відомими виконавцями. Демонструючи свій виразний меланхолійний вокал, вона записала декілька синглів, зокрема «What a Little Moonlight Can Do» та «Miss Brown to You». Крім того, її запросили на знімання картини «Чорна симфонія».
Невдовзі співачка познайомилася з саксофоністом Лестером Янгом. Вони потоваришували. Саме Янг вперше назвав Біллі «Леді Дей». Саксофоніст грав у оркестрі Каунта Бейсі, до якого Голідей приєдналась у 1937 році. У цей період вона багато гастролювала, а потім розпочала співпрацю з оркестром Арті Шоу. Вперше афроамериканка співала разом з білим оркестром, але це був успіх. Попри це, раса та стиль Біллі Голідей викликали багато заперечень і вона покинула оркестр та почала виступати самостійно.
Співачка стала зіркою нью-йоркського кафе «Café Society», де створила фірмовий сценічний образ з гарденіями у волоссі. Саме тут вона вперше виконала такі свої хіти, як «God Bless the Child» та «Strange Fruit». Друга пісня розповідала про лінчування афроамериканців на Півдні й лейбл «Columbia» відмовився її записувати. Натомість співачка записала її з «Commodore». Деякі радіостанції заборонили пісню. Навколо неї виникло багато дискусій, але це лише розпалило цікавість слухачів.
Також Біллі виконувала пісні про стосунки чоловіка та жінки, зокрема «T’ain’t Nobody’s Business If I Do» та «My Man». Вони часто були відображенням її особистого життя, яке, на відміну від музичної кар‘єри, не було щасливим.
У 1941 році Голідей вийшла заміж за Джеймса Монро. У цей час вона вже зловживала алкоголем, а чоловік залучив її до куріння опіуму. Цей шлюб досить швидко закінчився розлученням, а от особисті труднощі Біллі Голідей лише посилились.
Особисті проблеми
У 1939 році Біллі Голідей була попереджена Федеральним бюро з наркотиків ніколи більше не виконувати пісню «Strange Fruit». Зірка сцени вирішила не зважати на заборони. Тоді комісар бюро Гаррі Анслінгер, який був відомим расистом, пообіцяв зруйнувати її кар’єру. Він буквально переслідував Біллі, щоб довести її алкогольну та наркотичну залежність.
У 1944 році співачка підписала контракт з «Decca Records», а наступного року випустила хіт «Lover Man». Також на початку 1944 року відбувся її сольний концерт у Метрополітен-опера.
Голідей почала зустрічатись із музикантом Джо Гаєм. Разом вони вживали героїн. Коли восени 1945 року пішла з життя мати співачки, вона почала ще більше пити та зловживати наркотиками, щоб не відчувати болю втрати.
Попри особисті проблеми, Біллі Голідей все ще була головною зіркою американського джазу. Вона багато виступала, намагаючись приховати від публіки свій стан. У 1947 році вона зіграла разом з Луї Армстронгом у фільмі «Новий Орлеан». Того ж року її заарештували та засудили за зберігання наркотиків. Співачку відправили до федерального реабілітаційного центру в Алдерсоні, Західна Вірджинія.
Через рік Біллі Голідей була звільнена. Проте через судимість вона не могла отримати ліцензію для того, щоб виступати у клубах і кабаре. Єдиною можливістю співати на сцені для неї залишились концертні зали. Голідей влаштувала концерт у Карнегі-холі, який мав неабиякий успіх.
Пізніше власник нью-йоркського клубу «Ebony» Джон Леві допоміг їй одержати дозвіл на виступи в його закладі. Вони почали зустрічатись. Леві став менеджером зірки й був ним до кінця 1940-х років. Невдовзі Голідей знову заарештували за вживання наркотиків, але цього разу виправдали.
Останні роки зірки
Зловживання алкоголем і наркотиками позначилось як на голосі Біллі Голідей, так і на її можливості виступати на сцені. Попри всі труднощі, вона продовжувала гастролювати та записувати нові пісні. У 1952 році співачка співпрацювала з власником джазових лейблів Норманом Гранцом. Через два роки поїхала на гастролі в Європу, де була прийнята публікою із захватом.
Увагу до Біллі Голідей привернула її біографія. Книга «Леді співає блюз» була написана у співпраці з Вільямом Дафті та надрукована у 1956 році. Її екранізували після смерті співачки. Попри захопливу історію, вона містить багато суперечливих фактів. Сама Голідей стверджувала, що не читала останній варіант рукопису.
У цей час в її особистому житті з’явився Луїс Маккей. Вони обидва вживали наркотики, за що були заарештовані, але звільнені. Пара одружилася в Мексиці, але Маккей лише використовував ім’я та гроші Біллі Голідей, як і багато інших чоловіків до нього.
У 1958 році співачка записала альбом «Lady in Satin» з оркестром Рея Елліса для Колумбійського університету. Її голос ставав все слабшим, але вона не хотіла здаватись. Востаннє співачка вийшла на сцену у Нью-Йорку 25 травня 1959 року. Невдовзі після цього її госпіталізували через проблеми із серцем та печінкою. В лікарні її черговий раз заарештували за вживання наркотиків, але 17 липня співачка пішла з життя.
Понад 3000 людей відвідали похорон Біллі Голідей, що відбувся в Римсько-католицькій церкві Святого Апостола Павла 21 липня 1959 року. Пам’ять про неї залишилась в історії музики, а також у записах пісень, які досі є популярними.