Угорсько-американський науковець і психіатр Томас Сас багато років працював на посаді професора психіатрії в Університеті штату Нью-Йорк. Він входив до складу Американської психіатричної асоціації та Американської психоаналітичної асоціації. Попри традиційну освіту, мав гуманні та нетипові для свого часу погляди на психіатрію, критикував її наукові та моральні основи. Більше про переконання Томаса Саса та його життя розповідає newyorka.
Короткий життєпис Томаса Саса
Томас Стівен Сас народився у Будапешті 15 квітня 1920 року. Його батьками були євреї Дьюла та Лілі Сас. В родині був також старший син. У 1938 році вони переїхали до США. Там Томас вступив до Університету Цинциннаті й здобув ступінь бакалавра наук з фізики. Після цього він продовжив навчання й здобув ступінь доктора медицини.
Після резидентури у лікарні Цинциннаті, Томас Сас вирішив стати психоаналітиком. Задля цього він ще протягом 5 років навчався у Чиказькому інституті психоаналізу. У 1956 році він став професором у Державному університеті Нью-Йорка. Згодом протягом двох років працював практикуючим психіатром у Військово-морському резерві США, але після цього повернувся до університету. Крім академічної діяльності, мав приватну психіатричну практику.
Дружиною Томаса Саса у 1951 році стала дівчина на ім’я Розін. У пари народилось дві доньки. Розін пішла з життя у 1971 році, а Томас Сас покінчив життя самогубством 8 вересня 2012 року. Перед цим він упав та зламав хребет й не забажав продовжувати життя у такому стані. Власне, право на самогубство було одним з поглядів, які Сас обстоював за життя.
Кар’єра та громадська діяльність
Упродовж усього життя Томас Сас рішуче критикував інституційну психіатрію та написав багато науково-популярних книг на цю тему. Вперше критику «психічного захворювання» як юридичного терміну науковець висловив у 1958 році у публікації в журналі «Columbia Law Review». У цій статті Сас писав, що психічне захворювання можна порівняти з одержимістю дияволом.
У 1961 році світ побачила найвідоміша книга науковця «Міф про психічне захворювання», у якій він докладно описав свої ідеї. Її продовженням стало видання 1970 року під назвою «Фабрика божевілля». Також у 1961 році Сас свідчив перед комітетом Сенату США та стверджував, що психіатричні лікарні навмисне ув’язнюють людей, визнаючи їх божевільними. На думку науковця це порушувало етичні засади медицини.
Сас вважав, що психічні розлади мають скоріше метафоричний, ніж реальний характер. Він прагнув позбавити психіатричні установи та органи влади надто великих повноважень, переглянути закони про психічне здоров’я, а також ретельніше ставитись до вироків у справах, пов’язаних з цією сферою.
У 1969 році Томас Сас разом із Церквою саєнтології долучився до заснування Громадянської комісії з прав людини. Науковець увійшов до складу її Ради консультантів. Ця організація вперше в історії виступила проти примусового психіатричного лікування. На цьому Томас Сас наголосив під час святкування 25-ї річниці від її заснування. Свою співпрацю з саєнтологією науковець пояснював виключно зручністю, адже дотримувався атеїстичного світогляду.
Визнання
Томас Сас був відомим психіатром та одержав багато нагород і відзнак різного рівня. Серед них:
- звання «Гуманіст року» від Американської гуманістичної асоціації у 1973 році,
- нагорода за найвидатнішу державну службу на благо знедолених у 1974 році,
- почесний докторський ступінь з поведінкової науки в Університеті Франсіско Маррокіна у 1979 році,
- нагорода Ролло Мея у 1998 році.
Центр незалежної думки заснував премію імені Томаса Саса, яка вручається за видатний внесок у справу захисту громадянських свобод.
Основні погляди Томаса Саса
Перші публікації та книги Томаса Саса викликали багато дискусій у суспільстві та привернули увагу до проблемних питань психіатрії. Які ж погляди обстоював науковець? Наведемо найвідоміші з них.
Психічних захворювань не існує
Попри медичну освіту та кар’єру у сфері психіатрії, Томас Сас стверджував, що ця галузь має скоріше псевдомедичний характер. Він писав, що люди з діагностованими психічними захворюваннями частіше просто мають проблеми у житті. На його думку, держава була ініціаторкою впровадження поняття та законів про психічне здоров’я, щоб, подібно до релігії минулого, переслідувати інакодумців.
Тож шизофренія з хвороби перетворювалась на судження про соціальне несхвалення. Проте цей діагноз уже використали для численних психіатричних теорій, методів лікування, зловживань щодо пацієнтів та медичних реформ.
Психіатрія та держава мають бути розділені
Виходячи з попереднього твердження, Томас Сас вважав, що держава взагалі не повинна втручатись у сферу психічного здоров’я. Вона не має право визначити, хто є здоровим, а хто ні, й вживати заходів для лікування чи обмеження свобод людей. Сас пропонував відмовитись від таких позначень, як «наркоман» або «божевільний».
Примусова госпіталізація має бути скасована
Досить багато зусиль науковець доклав задля скасування примусової психіатричної госпіталізації. Він боровся за це понад два десятиліття, а у 1970 році долучився до заснування Американської асоціації за скасування примусової психіатричної госпіталізації.
Про її заснування науковець з гордістю повідомив у 1971 році на сторінках Американського журналу психіатрії та Американського журналу громадського здоров’я. Упродовж наступного десятиліття асоціація надавала юридичну допомогу пацієнтам психіатричних лікарень.
Захист на підставі неосудності має бути скасований
Томас Сас вважав недоцільним захист на підставі неосудності. Він наводив приклад презумпції невинності й стверджував, що особу, яку обвинувачують у злочинах не можна вважати недієздатною після поставленого лікарем діагнозу. Психічну недієздатність науковець розглядав як будь-яку іншу форму недієздатності, а не як виключну можливість уникнути відповідальності за свої вчинки.
Право на наркотики
Наркоманію Томас Сас також не вважав хворобою. Він називав її соціальною звичкою та виступав за вільний ринок наркотичних речовин. Критикуючи боротьбу з вживанням наркотиків, Сас писав, що цей процес є злочином без жертв. Натомість на злочинців наркоманів перетворює саме заборона.
При цьому до психотропних засобів Томас Сас ставився досить скептично й не підтримував вживання наркотиків. Проте вважав, що у східних країнах деякі з них є традиційними й у ці справи не мають втручатись інші держави.
Право на смерть
Томас Сас вважав, що так само як люди вибирають зачаття дитини, вони мають право обирати, коли померти. У цю справу також не має втручатись медицина чи держава, тому він виступав проти санкціонованої евтаназії.
Самогубство та право на смерть згідно з поглядами науковцями належать до фундаментальних прав людини. Як ілюстрацію своїх думок він наводив приклад письменниці Вірджинії Вулф, яка здійснила навмисне та свідоме самогубство, ствердивши цим свободу вибору. Власне, Томас Сас вчинив так само, коли вирішив, що його життя добігло кінця.
Революційні для свого часу погляди відомого психіатра не мали значного впливу на державну політику. Водночас його публікації стали основою діалогу на теми психічного здоров’я та допомогли у розвитку цієї сфери.