Ім’я американської тенісистки Рене Річардс стало широко відомим у 1970-х роках. Річ у тім, що вона народилась чоловіком, але змінила стать на жіночу. Через це Річардс було відмовлено в участі у Відкритому чемпіонаті США у 1976 році. Тенісна асоціація запровадила правило, згідно з яким гравці мали проходити генетичний скринінг. Рене відмовилась від цієї процедури та подала до суду. Дізнайтесь більше про те, що сталось після цього та як склалась доля сміливої тенісистки. Далі на newyorka.
Початок життя
Майбутня відома тенісистка народилась у Нью-Йорку як Річард Раскінд 19 серпня 1934 року. За її спогадами вона зростала зразковим єврейським хлопчиком у хорошій родині. Батько Девід працював хірургом-ортопедом. Мати була психіатринею – однією з перших у США. Крім того, вона викладала у Колумбійському університеті.
Сина батьки віддали до приватної Школи Горація Манна. Крім навчання, він вправно грав у футбол і теніс, був пітчером бейсбольної команди, а також мав успіхи у плаванні. Здобутки у бейсболі стали причиною запрошення до команди «Нью-Йорк Янкіз», але хлопець обрав теніс.
Закінчивши школу, навчався у Єльському університеті, де очолював чоловічу тенісну команду та демонстрував високу якість гри. Потім було навчання у Медичному центрі Університету Рочестера зі спеціалізацією з офтальмології. У 1959 році розпочалась інтернатура у лікарні Ленокс Гілл у Нью-Йорку. Після двох років на цій посаді була ординатура у Мангеттенській лікарні очей, вуха та горла. У цей період Річард періодично грав у теніс та брав участь у змаганнях. Так, він посів 6 місце серед 20 гравців старше 35 років.
Закінчивши медичну освіту, вступив до ВМС США й не полишив теніс. У період служби виграв одиничний і парний розряди «All Navy Championship» та був четвертим за результативністю у регіоні.
Чоловік чи жінка: на шляху до себе
Ще навчаючись у коледжі Річард відчув свою інакшість та прагнення бути жінкою. Він часто одягався у жіночий одяг, що було доволі ризиковано. Річ у тім, що таку поведінку розглядали як божевілля та збочення. Проте юнак обрав прислухатись до себе, хоча й страждав від депресії та навіть мав суїцидальні думки.
У той період він вигадав для себе псевдонім Рене Річардс та познайомився з доктором Чарльзом Іленфельдом, спеціалізацією якого була ендокринологія, транссексуалізм та зміна статі. Рене почали колоти гормональні ін’єкції, що стало першим кроком на шляху до зміни статі.
У 1960-х років вона вирушила у подорож Європою, одягаючись як жінка. Метою Рене було потрапити до Касабланки, де практикував відомий гінекологічний хірург Жорж Буру. Однак робити там операцію Рене не наважилась і повернулась на батьківщину.
Власне, сумніви щодо зміни статі були ґрунтовними настільки, що у 1970 році Річардс одружився з моделлю Барбарою Мол. Через два роки у пари народився син, але у 1975 році вони все ж розлучились.
Після цього Рене наважилась змінити стать та одержала направлення до хірурга Роберто К. Гранато-старшого. Після успішної операції Річардс переїхала до Каліфорнії, де розпочала власну офтальмологічну практику.
Кар’єра у тенісі
Теніс увесь час залишався важливою частиною життя Рене. Переїхавши до Каліфорнії, вона почала тренуватись у місцевому клубі як Рене Кларк та брала участь у регіональних змаганнях.
У 1976 році вона взяла участь у чемпіонаті з тенісу Ла-Гойя, де показала чудові результати. Особливо запам’яталась її унікальна подача лівою рукою. Після цього тенісистку почали запрошувати на професійні турніри, наприклад, «Tennis Week Open». Водночас виникли питання щодо її гендеру. Тенісна асоціація вирішила запровадити генетичний скринінг та виключити Рене з професійних турнірів.
Річардс обрала боротися за свої права та попри все професійно грала у теніс з 1977 по 1981 рік. Спортивну кар’єру вона офіційно завершила у 47 років. За цей час спортсменка:
- взяла участь у Відкритому чемпіонаті США 1977 року як жінка, вийшла у фінал парного розряду та перемогла в одиничному розряді серед жінок старше 35 років,
- посіла 20-те місце в загальному рейтингу у 1979 році й того ж року здобула титул чемпіонки в одиничному розряді на Відкритому чемпіонаті,
- двічі ставала пів фіналісткою у змішаному парному розряді на чемпіонаті США.
Пізніше Рене також працювала тренеркою. У 2000 році її ввели до Зали слави східного тенісу, а у 2013 році – до Національної зали слави спорту геїв та лесбіянок. У 2014 році її улюблену дерев’яну ракетку передали до Національного музею американської історії.
Судова справа та спорт
У 1976 році телеведучий Річард Карлсон викрив факт зміни статі Рене Річардс. Після цього Тенісна асоціація США, Жіноча тенісна асоціація та Відкритий комітет США вирішили запровадити генетичний скринінг для всіх учасниць жіночих змагань. На їх думку, брати участь у турнірах могли лише ті, хто був народжений жінками.
Попри це Річардс подала заявку на участь у Відкритому чемпіонаті США як жінка, але від скринінгу відмовилася. Того року їй відмовили в участі у всіх професійних змаганнях. Після цього вона подала до суду штату Нью-Йорк на Тенісну асоціацію США через дискримінацію за статтю, що порушує закон про права людини.
Ця судова справа викликала великий розголос. Річардс вважала, що її право бути жінкою підтвердить саме участь у турнірі. Члени асоціації заявляли, що як чоловік у минулому Рене має фізичні переваги, а тому зможе перемагати жінок. Врешті спортсменка пройшла скринінг, але його результати виявились неоднозначними. Від повторного тесту вона відмовилась і не була допущена до участі у турнірах.
Влітку 1977 року суд виніс рішення на користь Річардс. Постанова вказувала, що позивачка є жінкою, а вимога пройти генетичний скринінг – несправедлива, дискримінаційна та нерівноправна. Ба більше, Тенісну асоціацію звинуватили у навмисному дискримінуванні Річардс. Тож вона отримала дозвіл на участь у Відкритому чемпіонаті США й вийшла у фінал парного розряду.
Варто зазначити, що після завершення спортивної кар’єри Рене висловлювалась щодо цієї ситуації неоднозначно. Вона визнала, що могла мати фізичні переваги над жінками, адже народилась чоловіком і багато тренувалась з юних років.
Життя після завершення спортивної кар’єри та спадщина
Завершивши спортивну кар’єру, Рене Річардс оселилась у Нью-Йорку та повернулась до медичної практики. Вона працювала хірургом у галузі офтальмології та очолювала клініку очних м’язів у Мангеттенській лікарні очей, вуха та горла. Також входила до редакції «Журналу дитячої офтальмології та косоокості».
У 2025 році Рене Річардс відсвяткувала свій 91 день народження. Нині вона мешкає у маленькому містечку на північ від Нью-Йорка з асистенткою Арлін Ларзелере.
Історія її життя досі привертає увагу. У 1983 році вийшла автобіографія спортсменки «Друга подача», за якою зняли однойменну стрічку. У 2007 році була видана друга книга під назвою «Ні в якому разі Рене: Друга половина мого сумнозвісного життя». У 2021 році тенісистка написала «Щоденник 1999 року: медичні мемуари, що відкривають очі».
Документальний фільм про тенісистку зняли у 2011 році, а у 2017 році вона дала інтерв’ю, що увійшло до документальної стрічки «Гендерна революція». Рене Річардс не шкодує про зміну статі, але ніколи не прагнула до того, щоб стати відомою через це.